довідка

 На наших зустрічах ми мандруємо до різних країн, знайомимося з цікавими звичаями та традиціями, та вивчаємо різні цікаві техніки для творчості.

Техніка зенарт, або малювання за допомогою кривуль та крапок, стрімко набирає популярності у всьому світі. Адже створювати хитромудрі та яскраві візерунки може кожен — і дорослий, і дитина. Тож пропонуємо долучитися до цього незвичайного виду графічного мистецтва! Як його опанувати та що для цього знадобиться — підказки у статті.

зенарт
Зeнapт — вільне малювання з ефектом медитативності. Цей нескладний стиль може опанувати кожен. По суті, зенартом можна вважати будь-яке графічне зображення, яке складається із переплетених доволі простих візерунків, ліній, фігур та кольору. Техніка зенарт розвиває окомір, фантазію, вчить гармонійно вибудовувати композицію, тренує емоційну сферу, є ефективним способом саморегуляції та релаксації.

Хто винайшов

Зенарт як техніка сучасної креативної графіки виникла в 2000-х роках на базі стилю зентангл (zentangle). Американська художниця Марія Томас (Maria Thomas) поділилася своїми емоціями, які вона отримує від малювання повторюваних візерунків і елементів, зі своїм чоловіком Ріком Робертсом (Rick Roberts), який в минулому був дзен-буддистом. Рік зазначив, що відчуття, які описала його дружина, дуже схожі до медитативного стану. Так у подружжя виникла ідея створити творчий напрям, який давав би змогу кожній людині, незалежно від її художнього досвіду та здібностей, зануритися у медитативний стан і не лише створити прекрасні художні роботи, а й насолодитися процесом. Так виник зентангл — чорно-білі абстрактні малюнки на картках зі щільного паперу 9×9 см. Ця техніка набула популярності в Америці, вийшла за межі чорно-білої абстракції і трансформувалася у зенарт або ZIA (Zentangle Inspired Art).

На що спрямована

Малювання візерунків у техніці зенарт позитивно впливає як на дрібну моторику, так і на емоційний стан, сприяє розвитку пам’яті, уваги, концентрації, знімає стрес і втому.

Крім цього зенарт дає змогу:підвищувати власну самооцінку;
розвиватипсихічні процеси — сприйняття, пам’ять, увагу, уяву;
вольові якості — посидючість, охайність, старанність;
розширювати кругозір, завдяки знанням про нову графічну техніку;
формувати позитивне ставлення до творчої діяльності та здатність отримувати задоволення від своєї творчості.

Які матеріали знадобляться

Традиційно малюнки в стилі зенарт виконують спеціальною капілярною ручкою або лайнером. На відміну від спеціальної ручки кожен лайнер має свою товщину стержня — від 0,05 до 1 мм. Це дає змогу підібрати оптимальний розмір ліній для тієї чи тієї роботи. Крім цього, чорнила в лайнерах водостійкі й швидко висихають, тому малюнок швидко висихає і його можна оздобити акварельними фарбами.

Щоб опанувати цю техніку з нуля, цілком підійдуть і звичайні гелеві ручки чи фломастери. Утім, слід пам’ятати, що вони повільно висихають на папері, тому якщо необережно поворухнути рукою, можна розмазати й зіпсувати малюнок.

Папір для виконання роботи має бути щільним, не менше 180 г/мм. Тоді чорнило не буде видно зі зворотного боку аркуша, і робота матиме естетичніший вигляд. Утім, під час роботи за технікою можна використовувати і звичайний кольоровий чи білий папір формату А3, А4, А5.

Як малювати

Щоб малювати у цій техніці, не потрібно володіти жодними художніми навичками. Малювати в цьому стилі можуть всі у віці від 4 до 90 років. Та перш ніж приступати до малювання, слід ознайомитися з основними правилами роботи:все, що ви робите — красиво. Не сумнівайтеся у собі!
критика своїх і чужих робіт — неприпустима. Зенарт — це не критичне малювання.
головне — отримувати задоволення! Не поспішайте, насолоджуйтеся процесом!

Техніка виконання малюнка в стилі зенарт — проста. Малюнки створюють із різних простих візерунків: крапок, ком, кружечків, зигзагів, рисочок, трикутників, хвиль, кривуль тощо. Найпростіший спосіб створити картину у техніці зенарт такий:роздрукувати на кольоровому папері силует будь-якого предмета — літери, цифри, тварини, квітки тощо;
поділити його на кілька частин, кожну з яких заповнити різними графічними елементами — лініями, кружечками, зигзагами тощо. Оптимальна кількість частин для знайомства з технікою — 5-6 штук.

Якщо силует роздрукований на білому папері, то можна розфарбувати як окремі елементи, так і всю роботу.Щоб провести заняття за цією технікою у групі з дітьми, практичний психолог має заздалегідь підготувати певну кількість шаблонів. Кожна дитина обирає одну із них і ділить її на декілька частин. Практичний психолог по черзі роздає дітям заздалегідь підготовлені графічні приклади і демонструє поетапно спосіб малювання. Відтак діти заповнюють кожну частину свого малюнка графічно під приємну музику. По завершенні роботи діти діляться своїми враженнями:

Що було приємніше — малювати кола чи лінії, коми чи зигзаги, хвилі чи спіралі?
Чому ти обрав (-ла) саме цей колір, що він означає?
Чи подобається тобі твій малюнок?

PAPER-ART (паперове мистецтво). Техніка пейп - арт придумана в 2006 році Тетяною Сорокіною в студії "Акварель". Спочатку вона назвала її "серветкова пластика". Техніка пейп - арт - це робота з паперовими серветками. Для кольорових робіт серветки не фарбуються, а застосовуються їх натуральні кольори. Серветки добре поєднуються з будь-якими матеріалами: пластикою, яєчною шкарлупою, бісером.

« Пейп - арт » імітує інші, більш дорогих матеріалів трудомістких технік зображення, наприклад, такі як різьблення, карбування, ткацтво, вишивання, чеканку. Завдяки пейп - арту можна зробити навіть ювелірний виріб – імітацію. Техніка дуже проста у виконанні, оскільки створена для дітей, з використанням дешевого матеріалу.

Інструменти і матеріали для Пейп - арту:
• клей ПВА,
• звичайні столові серветки,
• ножиці,

• кисті,
• гуаш чорного кольору,
• глянцевий акриловий лак,
• срібна або золота акрилова фарба,
• невеликий шматочок поролону

Різдвяний павук (або Фінська техніка Хімелі)
на зустрічі в бібліотеці замість соломи ми використовували соломинки для коктейлів.🕷️Традиційна прикраса української хати на Різдво – солом'яний "павук". Його підвішували до сволока під стелею або на вікно. Кожен хотів доторкнутися до нього – на удачу.
🕷️Майже прозорий і невагомий. Він починає крутитися від найменшого руху повітря, відкидаючи химерні тіні, і дуже нагадує павутину. Колись соломини нанизували на волосінь із кінського хвоста, бо нитки були дорогі, а коней по селах не бракувало. Нині використовують цупку нитку.
.

🕷️Після Різдва "павука" не викидали. Вішали писанки і так увесь рік "павук" був у домі. Він символ – символ добробуту, "павук"-засновник, який тче павутину – матеріальне добро🕷️🕸️
🕷️Плетіння зі соломи у світі дуже поширене, а от "павуків", окрім українців, плетуть ще литовці та фіни. Фіни мають "хімелі", а в литовців є "соди" – сади, у них "павук" – це райський сад для духів

Куміхімо

Куміхімо (яп. 組み紐) — це давнє японське мистецтво плетіння шнурів та тасьм з ниток різного кольору, яке буквально означає «плетіння мотузок». За допомогою спеціальних станків, таких як марудай, або сучасних дисків, створюються плетені шнури, які використовуються в різних цілях: від традиційних поясів для кімоно та самурайських доспехів до сучасних прикрас, брелоків та елементів дизайну одягу.

Кусудама

Застосування куміхімо:

Традиційне:
пояси для кімоно, кріплення для самурайських доспехів.
Сучасне:
браслети, намиста, брелоки, шпильки для волосся, декоративні елементи на сумках, одязі та шторах.
Особливе значення:
в старій Японії шнури куміхімо мали символічне значення, а кольори та візерунки могли вважатися оберегами чи талісманами.

Кусудама — це японський різновид модульного оригамі, у вигляді шароподібної фігури, що складається з безлічі паперових модулів (зазвичай стилізованих квітів), які зшиваються або склеюються разом. Історично кусудами використовувалися для лікувальних трав і благовоній, що відображено в назві ("кусурі" – ліки, "тама" – куля), а сьогодні вони слугують декором для дому.

 
Основні характеристики:
Модульність:
Складається з декількох однакових або різних модулів, які є складними паперовими деталями.
Форма:
Найчастіше має кулясту форму, але може бути і в інший формах.
З'єднання:
Модулі зшиваються, склеюються, або з'єднуються за допомогою клапанів та кишень.
Призначення:
Традиційно використовувалася для цілющих трав і благовоній, а в сучасності — як прикраса, що символізує добробут і позитивну енергію.
Історичне значення:
В давнину кусудами були частиною синтоїстських ритуалів і підвішувалися як оберіг.
Людина, що хворіла, отримувала кусудаму від інших як символ побажання одужання, уваги та турботи.
Сучасне використання:
Виготовлення кусудам стало популярним хобі та способом декорування інтер'єру.
Їх можуть створювати як дорослі, так і діти, що робить це чудовим сімейним заняттям.

Торцювання – один з видів паперового рукоділля. Цю техніку можна віднести і до способу аплікації, і до виду квілінгу. Це маловідома техніка дуже швидко знаходить нових шанувальників. Її популярність пояснюється ефектом «пухнастості» та легким способом виконання. Тож давайте навчимося основам техніки торцювання. В основі цієї техніки – створення зображень за допомогою об’ємних елементів з паперу. Об’ємний елемент торцювання називають «торцівкою». Це стислий у вигляді конуса шматочок м’якого паперу. Саме з таких елементів створюється виріб. Торцювання – робота не складна, але кропітка. Вона вимагає посидючості, акуратності та уваги. Для роботи потрібно: гофрований папір або звичайні паперові серветки, ножиці, клей. В якості основи використовуємо: для пано, картин і мозаїк – аркуш ватману, картон, легкі стельові плитки; для об’ємних виробів – заготовки з пінопласту, газет, пап’є-маше, пластиліну. Головний інструмент торцювання – довга тонка паличка з тупим кінцем. Весь процес торцювання по етапах: - нарізаємо квадрати (1см на 1 см) з гофрованого паперу або паперових серветок; - робимо заготовку для об’ємного виробу або малюємо візерунок на плоскій поверхні; - тупий кінець (торець) стержня ставимо на паперовий квадратик; - мнемо папір і прокатуємо стержень між пальцями; - приклеюємо торцівку до заготовки; - виймаємо стержень

Ізонитка
Нитяна графіка або ізонитка. 

Скільки існує різних видів рукоділля просто не злічити, але якщо банальне в’язання або вишивка не для вас, варто спробувати освоїти щось новеньке Нитяна графіка або ізонитка Ізонитка (нитяна графіка, зображення ниткою) - графічна техніка отримання зображення на картоні чи іншому твердому матеріалі. Нитяну графіку також інколи називають ізографіка або вишивка на картоні. 

Стринг арт – картини з цвяхів і ниток Історія ізонитки (нитяної графіки), як вид декоративно- прикладного мистецтва, уперше з'явилася в Англії в XVII ст.

Нитяна графія — викладання за допомогою шнурка чи товстої нитки контурних зображень різних предметів, тобто «малювання» за допомогою нитки. Ізонитка розвиває дрібну моторику, тренує уважність та посидючість, знайомить з основними геометричними поняттями, вчить орієнтуватися на аркуші паперу і тренує розвиток креслярських навичок.

Вишивка стрічками – відносно молода техніка, якій менше 300 років. Технічно, нарізаними по косій шматками тканини вишивали ще в стародавньому Китаї, а потім – в Японії, проте це не зовсім те саме.

Батьківщина вишивки стрічками – Франція. Перші стрічки виготовляли ще, розрізаючи тканину по діагоналі на вузькі смужки. Проте стати матеріалом для вишивки шовкова стрічка змогла тільки через багато століть, коли досить розвинулося її промислове виробництво: спочатку – в Італії, а потім і у Франції.

Якщо вірити історикам, техніка вишивки стрічками має королівське походження. Вона стала популярною при дворі французького монарха Людовіка XV. Важко сказати, чи сам він придумав вишивати стрічками, або перейняв чиїсь вміння. Проте фактом залишається те, що в епоху рококо в моду увійшли вільні сукні, багато прикрашені стрічками. Трояндочки з них красувалися на корсетах, туфлях, аксесуарах.

До початку 18 століття вишивка стрічками була привілеєм виключно дворянства. Спочатку її використовували для прикраси нарядів і взуття, потім в інтер'єрі приміщень. Вишуканими стрічковими квітами прикрашали штори, покривала, оббивку меблів, диванні подушки, тощо.

Шедеври, вишиті шовковими стрічками, досі зберігаються в музеях Європи. Незабаром вишивати стрічкою стали в Англії, а звідти техніка поширилася і в усі куточки Британської імперії. А разом з переселенцями зі Старого Світу вона потрапила в Америку, де швидко завоювала популярність.
Вишивка стрічками сьогодні

Зараз вишивка стрічками стала надзвичайно популярна. В першу чергу, створити справжній виріб мистецтва можна лише за один вечір. Вишивати стрічками сьогодні – справжнє задоволення, захоплююче хобі, доступне всім бажаючим. Більш того вишивати можна на чому завгодно. Тканина для вишивки стрічками підійде абсолютно будь-яка, від гіпюру до оксамиту. Хоча традиційно частіше обирають канву, льон, натуральний шовк. Особливо, якщо потрібно виконувати принти і підмалювання фону.

Техніка вишивки стрічками, крім швидкості виконання, має й іншу перевагу: вишивати стрічками надзвичайно просто. По суті, ви виконуєте лише чотири базові шви, а все інше – лише їх варіації. На додаток, вишивати стрічками ще й дуже зручно, оскільки стрічка ніколи не вислизне з вушка голки.
Що потрібно для вишивки стрічками?

Сьогодні вишивка стрічками має широке застосування. У цій техніці створюються картини, вишивкою прикрашають одяг і предмети побуту. Стрічковими візерунками розписують головні убори, сумки, косметички, пояси і навіть взуття. Вишивка стрічками може прикрашати шкатулки, органайзери, мішечки, тощо. Її використовують і для декору весільних суконь та аксесуарів.

Тканина повинна бути досить міцною, щоб вишивці не провисала. З іншого боку, голка через цю тканину повинна проходити досить легко. Вважається, що добре підходить для вишивання стрічками габардин – натуральний матеріал з певного сорту вовни – мериносу. Новачкам краще вибрати звичайну канву – бавовняну або лляну. У роботі також використовуються голки, нитки, ножиці, фарби для тканини і шовку на основі акрилу. Знадобляться маркери або інше приладдя для переносу малюнка на тканину чи готові схеми. Для прикраси вишивки можуть використовуватися стрази, намистини, мережива та інші декоративні елементи.

Гофротрубочки – це накручені на спиці і певним чином стислі смужки гофрованого паперу. З них роблять вироби — аплікації, панно, фігурки людей, тварин, фрукти та овочі.